|
Сучасна українська література:
проза
Урок позакласного читання
5 клас
Подзерей Лідія Станіславівна
Полянська загальноосвітня
школа I-III
ступенів
Шепетівський район,
Хмельницька область
Тема
В.М. Шкляр. Оповідання «Черешня в житі». Зміст твору. Добро та зло – провідні
мотиви твору
Мета
познайомити учнів із творчістю В. Шкляра; зробити аналіз оповідання «Черешня в
житі»; допомогти усвідомити, що людина створена для добра; розвивати логічне й
образне мислення; виховувати відчуття краси, добра, людяності.
Тип уроку урок позакласного читання.
Обладнання портрет письменника, вислови, ілюстративний матеріал.
Хід уроку
I. Організація
класу.
Слово вчителя: Доброго ранку, кажу я вам знову, до вас на урок я завжди
поспішаю, і душу свою вам віддати готова , мене ж ви чекаєте дуже, я знаю. Тож
ви зі мною привітайтесь, і прошу вас, будь ласка, сідайте. (учні вітаються з
вчителем).
II.
Актуалізація знань. Вчитель. Урок
літератури – це не просто урок, це правильний у майбутнє крок, це світ науки,
світ пізнання, світ виховання і знання. Це світ, в якому ще панує зло, однак
варто робити добро. Тож запитаю вас, сказати ви зумієте, то як же вислів - творити добро - ви, діти, розумієте? (відповідь дітей)
III. Мотивація
навчальної діяльності. Вчитель: Ви все
гарно розумієте, і зло від добра відрізнити вмієте. Отож творіть добро завжди і
на кожнім кроці, про нього ітиме сьогодні мова на нашому уроці.
IV.
Оголошення теми і мети уроку. Вчитель:
Зошити свої розгорніть, число і тему напишіть. Усі ви повинні були оповідання
«Черешня в житі» прочитати, а на уроці будемо аналізувати. Виконаєте поставлені
перед вами завдання, а в кінці уроку дасте відповідь на проблемне питання «Як
же навчитись не робити зло, а в житті творити всім лише добро?» Перед вами портрет людини, яка такий гарний
твір написала, зізнаймося, а зараз про письменника дещо дізнаймося. Хто
підготував біографію, будь ласка, відповідайте, а хто ні – у зошитах
зазначайте.
1)
В.
М. Шкляр народився… (10 червня 1951
року на Черкащині)
2)
Закінчив
університет … (Київський та
Єреванський)
3)
За
фахом – філолог… (з
вірменської мови та літератури)
4)
Працював
кореспондентом газети «Друг читача», редактором журналу «Ранок», а з 2003 року
… (головний редактор видавництва
«Дніпро»)
5)
Член
національної спілки… (письменників
України, член асоціації українських письменників).
6)
Збірки
оповідань для дітей… («Черешня в
житі» та «Шовковий дощик»)
7)
Має
найвищу журналістську відзнаку…
(«Золоте перо»).
Вчитель: Непогано виконали випереджаюче завдання, а
тепер переходимо до змісту оповідання. Твір, можливо, не всі зуміли прочитати,
але зміст усі повинні знати.
1)
Від
якої особи ведеться розповідь у творі?
2)
Назвіть
персонажів твору (зачитати про них)
3)
Яку
роль у творі зіграв картуз?
4)
Чому
оповідання називається «Черешня в житі»?
5)
Чи
вдалося хлопцям нарвати черешень?
6)
Який
сон снився Василеві? (зачитати із твору)
7)
Що
штовхнуло Василя на такий вчинок?
8)
Що
зробила баба Яга із Василевим картузом?
(зачитати із твору)
Вчитель: Зміст твору уже всі знаєте, будемо далі
працювати. Тему, ідею та основну думку твору
варто з’ясувати.
Тема – змалювання автором років безтурботного дитинства
без усвідомлення наслідків про свої вчинки.
Ідея – показ душевної щедрості, мудрості, доброти;
засудження необдуманих вчинків у скоєнні зла.
Основна думка – безтурботне дитинство… . На які вчинки
здатне воно?
Жанр – автобіографічне оповідання.
Вчитель: А зараз спробуйте персонажів охарактеризувати.
Позитивне і негативне у рисах характерів чи зумієте назвати. Самі персонаж
оберіть, про нього коротенько напишіть (діти працюють 5 хвилин, а тоді
читають).
Вчитель: А зараз іншу характеристику складіть, про
іншого персонажа напишіть. Ось що вам потрібно зробити, це сенкан усім
створити. Така – характеристика маленька, і легенька, і швиденька, усім дуже
зрозуміла….. тож беріться всі до діла. (Сенкан:
1 рядок – слово; 2 рядок – 3 прикметники; 3 рядок – 4 дієслова; 4 рядок – речення, яке
характеризує персонажа; 5 рядок –
синонім до першого слова). Може, хтось
піде до дошки, попрацює ось тут трошки. (учні створюють сенкан). Всі зуміли написати? А хто хоче прочитати? (Учні зачитують).
Вчитель: А зараз руки ваші нехай відпочинуть, попрацює
тільки голова: спираючись на текст
твору, скажіть, про кого або про що ці
слова: а) І такою любою та гарною була
мені та обнова ….. (про картуз); б) Насилу нацупив його на свою головешку, у мене
аж тенькнуло серце: розтягне (Толя Оверко);
в) Худюща, зігнута, як колючка, жила самотиною край вигону в маленькій
хатинці(баба Яга); г) Обминав її
обійстя десятою дорогою, вечорами боявся на вулицю навіть виходити
(Василь); д) Побачив, що вона тримає
мого картуза, а в ньому на газетці – купка черешень…(баба Яга); е) Ніби
цураючись баби, росла далеко від хати, майже в кінці городу (черешня).
V. Підсумок уроку. Вчитель: І так ми з вами крок за кроком
переходимо до завершення нашого уроку. Але не варто забувати про завдання: дати
відповідь на проблемне питання. «Як же навчитись не робити зло, а в житті
творити всім лише добро?» (відповідь
учнів)
VI. Домашнє завдання.
Наша подорож в країну дитячої душі
скінчилась, ви добряче всі втомились, роздаю вам нагороду – всім оцінки за
роботу. Працювали гарно, знайте, але про домашнє завдання не забувайте.
Попрацюйте вдома наполегливо, натхненно, складіть міні-проект на таку ось тему:
«Я живу серед краси, я роблю добро усім».
Кожна група працюватиме і свій проект захищатиме.
Зараз продзвенить дзвінок, і наш закінчиться урок. У кожного свої думки, та
вдумайтесь в такі рядки. Не говори про
доброту, коли ти нею сам не сяєш,
забувши про чужу біду, ти сам у радощах витаєш, Бо доброта - не тільки те, що обіймає тепле слово. Вона з
глибин душі росте, в ній почуття така
основа. Тож раниш людяне в людині , коли її не маєш ти. Немає вищої святині, ніж чисте сяйво доброти.
Додатки до уроку
Вислови про добро
Добрій людині буває соромно навіть перед собою.
А.
Чехов
Історія природи починається з
добра, бо вона — творіння Боже; історія свободи — зі зла, бо вона є справою рук
людських.
І. Кант
Кожного разу, коли тобі чого-небудь дуже хочеться,
спинись і поміркуй: чи добре те, чого тобі хочеться.
Л. Толстой.
| 
